Гори, сир і шоколад: як це — переїхати жити до Швейцарії на прикладі особистого досвіду українця

|

10 хв читання

|

5048

Фото: personal archive

Якщо в тебе Швейцарія асоціюється з горами, сиром і шоколадом, то всі ці асоціації правильні. Редакція DimDim взяла інтерв’ю у Володимира Штеньовича, який переїхав до цієї країни і поділився своїми враженнями і думками з нами. Сьогодні розповідаємо про ціни, складнощі переїзду, природу і особливості життя в чудовому Цюриху

Переїзд до Швейцарії

До Швейцарії ми з дружиною переїхали з Каліфорнії в середині 2019 року (де мешкали 4 роки), тому мали трохи більше ніж півроку, щоб освоїтися до пандемії. Нам дуже пощастило, бо переїзд організовував мій роботодавець і це добряче спростило як отримання документів, так і сам процес.

Щоб отримати візу, я подавав документи до швейцарського консульства в Сан-Франциско. Це найприємніше консульство, де я був, і ні, не тому що це Каліфорнія (для порівняння, китайське консульство — то жах жахливий). Без необхідності попереднього запису, на вході привітний охоронець попросив почекати в черзі (хвилин 15), після чого провів до вікна з консулом. Той, побачивши синій паспорт, почав зі «Слава Україні!». Як виявилося, він працював у консульстві в Києві під час Майдану і навіть зробив собі тату, яке люб'язно дозволив сфотографувати:

Фото: personal archive

Задавши кілька базових запитань і прийнявши документи, він попросив зачекати ще хвилин 15 – 20, після чого віддав паспорт з надрукованою візою. 

До літака залишалося чотири тижні, а ще потрібно було продати дві машини і всі меблі. На цей момент я ще не знав, що на жодну з машин в нас немає clear title (папірець, який виконує роль техпаспорта і без якого продати авто неможливо).

Ось я, активно організовую переїзд:

Фото: personal archive

Невеликими ітераціями позбуваємося меблів:

Фото: personal archive

Для перевезення в Швейцарію основних речей було кілька способів. Я скористався найпростішим — запакувати все в коробки і відправити поштою. Як не дивно, і в США, і в Швейцарії пошті дуже довіряють і вона працює надійно. Речі долетіли з Каліфорнії до Швейцарії за 5 днів без жодних пошкоджень.

Де мешкаєте?

Ми одразу поселилися в місті Цюрих, за три блоки від вулиці Лангштрассе (Langstrasse — «Довга вулиця»), яка є таким собі «Лас-Вегасом» у Швейцарії. Якщо вам хочеться покурити кальян чи марихуану, зайти до стрип-клубу, секс-шопу чи борделю, в нас це все можна зробити в одному місці, навіть не переходячи вулицю Лангштрассе.

З одного боку, це «шумний» район, хоча він не зрівняється з центральними районами великих міст України. З іншого, це живий район, де можна вийти повечеряти після шостої вечора чи купити продукти в десятій вечора. У решті країни такої розкоші в людей немає. Навіть в інших «спокійних» районах Цюриха може не бути не те що відкритого кафе/ресторану, а навіть доставки їжі (виріб з двох кебабних).

Робота

Тут низький рівень безробіття і багато можливостей — кількість відкритих вакансій сягає 100 000 при населенні країни 8,5 мільйонів. Але переїхати на роботу досить складно. Швейцарія сильно контролює іноземців, які хочуть приїхати на роботу, і дуже неохоче видає візи за винятком спеціальностей, на які є сильний брак кадрів. Наприклад, вчительці німецької моєї дружини відмінили візу і дали менше тижня, щоб покинути країну, при тому що вона тут прожила 6 років і закінчила університет. Вона мала німецьке громадянство. А все тому, що бюро зайнятості порахувало, що попит на вчителів німецької буде довготривало падати, і вирішило переконатися, що вчителі зі швейцарським громадянством не залишаться без роботи. Для працівників ІТ-сфери тут ситуація протилежна, принаймні на даний момент.

Мова

У Швейцарії їх чотири державні — німецька, французька, італійська і ретороманська. Застосування їх залежить від локації — кантону (швейцарський варіант штату, адміністративна одиниця Швейцарської конфедерації з суттєвою автономією). 

Тут, проїхавши дві години машиною, можна побачити знаки на трьох мовах. Але часто навіть у межах одного кантону різні міста і села можуть розмовляти на різних мовах. Приклад — кантон Гризонс, який є тримовним: тут використовується німецька, італійська і ретороманська.

Тому вимоги до мови залежать від того, де ви живете. У нашому випадку Цюрих — німецькомовний. Але самі вимоги до знання мови залежать від багатьох факторів. У мене, наприклад, досі немає формальної вимоги її знати. У дружини дозвіл видавався за «возз'єднанням сім'ї», тому їй дали рік після приїзду для того, щоб вивчити і принести сертифікат рівня А1. Так як у неї вже був сертифікат С1, щоправда 10-річної давності, вона подзвонила до міграційної служби і їй підтвердили, що його приймуть.

Рівень B1 вимагається для того, щоб отримати довготривалий дозвіл на проживання, через 5 років після приїзду або для громадянства.

У самому Цюриху можна проживати достатньо комфортно, не знаючи німецької — більшість людей тут вільно володіє англійською і велика кількість речей має англійські інтерфейси. До прикладу, частина договорів в нас підписана англійською.

У будь-якому разі, ми активно вивчаємо і повторюємо німецьку для комфортнішої інтеграції.

Неочевидним для багатьох є той факт, що швейцарська німецька (Schweizerdeutsch) дуже сильно відрізняється від «високої» німецької: до такої міри, що її можна спокійно рахувати окремою мовою. До прикладу, німцям для її вивчення треба півроку активних курсів. Ситуацію ускладнює те, що сама швейцарська німецька має велику кількість діалектів, які теж суттєво відрізняються вимовою і словником. Приятелі-швейцарці розповідали, що вони з колегами з інших кантонів віддають перевагу спілкуванню англійською — так як «високу» німецьку швейцарці не люблять, а їхні діалекти занадто відрізняються.

Ціни

«Щастя не в грошах» — це не про Швейцарію, яка завжди була вгорі списку найщасливіших країн і першою за якістю життя. Вона продовжує залишатися однією з найбільш дорогих — з 10 найдорожчих міст в світі 6 знаходяться в Швейцарії. Мені навіть після 4 років проживання в Каліфорнії, яка не славиться низькими цінами, знадобилося досить багато часу, щоб звикнути до цін у Цюриху.

Ціни на продукти тут в середньому втричі вищі, ніж у Німеччині. При цьому часто не інтуїтивно — наприклад, екзотичні фрукти і овочі відносно дешеві: манго, гранат чи авокадо коштують 1,6 – 1,8 франка (швейцарський франк = 1,1 долара), тоді як кілограм яблук — від 4–8 франків. Найбільш приголомшливими є ціни на м'ясо. Їх я не називаю, щоб не травмувати психіку читачів.

Будь-яка розмова про ціни буде неповною без урахування податків — тут вони суттєво нижчі, ніж у більшості розвинених країн світу. Все залежить від конкретної ситуації (як кантону, так і міста проживання). За моїми підрахунками, податки приблизно вдвічі нижчі, ніж у Франції чи Німеччині. У Швейцарії також діє щорічний майновий податок — на активи як у межах країни, так і за кордоном, — але він досить низький і актуальний тільки для дуже заможних людей.

Ціни на житло

Як у кожній країні, ціни сильно залежать від локації, але розбіжність не буде такою сильною через регулювання цін державою. Для купівлі житла ціна квадратного метра буде від 4 до 15 тис. франків. Для оренди — від 15 до 40 за квадратний метр на місяць. Кантон Цюрих є найдорожчим кантоном, а місто Цюрих — найдорожчим містом (в світі, не тільки в Швейцарії). Тут важко знайти варіанти для купівлі, дешевші за 10 тис. за квадратний метр.

Комунальні послуги додають ще в середньому 10% до орендної плати.

Транспорт

Жителі Швейцарії подорожують потягом більше, ніж будь-де в світі — в середньому 2400 км на рік на людину. Це при тому, що країна досить маленька (спробуйте знайти на глобусі): 350 км між крайніми точками, як від Києва до Полтави. 

Про різноманітні транспортні рекорди можна писати окрему статтю — найвища в Європі станція, як і найстаріша, знаходиться в Швейцарії, як і найдовший і найглибший тунель і т.д.

Цей потяг не найстаріший, але працює з 1892 року і піднімається на 2351 м висоти. Brienz Rothorn Bahn, кантон Берн.

Фото: personal archive

Фото: personal archive

Тим не менше, в Швейцарії зареєстровано 6,1 мільйони транспортних засобів (нагадую, населення становить 8,5 мільйонів). Дороги і автомагістралі тут також на найвищому рівні (часом у прямому розумінні).

Освіта

Одні з найпрестижніших університетів планети — ETH Zurich (Федеральний Технологічний Інститут) i EPFL (Федеральна політехнічна школа Лозанни), номер 8 і 14 у світі відповідно — коштують менше 2000 франків за рік. Американські університети такого калібру коштують $50 – 60 тис. 

Природа

Паркування човнів у Цюриху.

Фото: personal archive

Все ще озеро Цюрих.

Фото: personal archive

Такий вигляд має озеро Цуґ (кантон Цуґ) з гелікоптера.

Фото: personal archive

Матергорн — напевно, найвідоміша гора в Швейцарії завдяки шоколаду «Тоблерон». Навколо неї працює відомий цілорічний лижний курорт — Церматт у кантоні Вале.

Фото: personal archive

Рейнський водоспад — найбільший у Європі, кантон Шаффгаузен.

Фото: personal archive

Замок у Беллінцоні (кантон Тічіно, італійська частина Швейцарії).

Фото: personal archive

Моркоте — одне з найгарніших сіл у Швейцарії, кантон Тічіно.

Фото: personal archive

Солотурн — одне з найгарніших міст у Швейцарії, кантон Солотурн.

Фото: personal archive

Сент-Ґаллен, кантон Сент-Ґаллен.

Фото: personal archive

Водойм у Швейцарії багато не тільки на моїх фотографіях — тут приблизно 61 тис. кілометрів річок і 1500 озер різного розміру, з них більше сотні мають площу понад 30 гектарів. Більше того, 56% електроенергії генерується в Швейцарії за допомогою води.

Що подобається?

Загалом подобається все. Прекрасна природа, високий рівень організації суспільства і загальноприйняте дотримання законів і норм, висока усвідомленість людей, освіта, медицина і якість продуктів харчування. Дуже турботливе ставлення до природи і екології.

А що обурює?

З речей, що менш позитивні, — мова. Мені мови даються доволі важко, і хотілося б вивчити швейцарську німецьку, але так як у майбутньому доведеться здавати екзамени на високій німецькій, то вчу наразі її.  

Житло — не тільки ціни на нього, але і його загальна важкодоступність. Так як ціни регулюються державою, воно тут суттєво дешевше, ніж в інших дорогих містах (наприклад, Сан-Франциско чи Нью-Йорку), через що наявних варіантів досить мало.

Читай також: «Яка ж вона — Америка: особистий досвід українки, яка переїхала до США більше 9 років тому».