Нерухомість у сталінках: історія, плюси та мінуси і чи варто її купувати

|

5 хв читання

|

3566

Фото: interesniy-kiev.livejournal.com

Сталінки — це не просто квартири певного планування. Будинки зі стриманими формами і акуратним ліпним декором змінювали зовнішній вигляд міст, а разом з ним — спосіб і якість життя своїх нових мешканців. Розповідаємо про те, як сталінкам вдалося стати архітектурним обличчям минулої епохи і чому вони досі цінуються на ринку

Перші обриси радянських мікрорайонів з'явилися на мапі Києва в 50-х роках, коли країна почала активно оговтуватися від військової розрухи. У пошуках кращих умов для життя люди з сіл перебиралися до міст. Спочатку вони тулилися де і як виходило: у тимчасових халупах і бараках, комуналках. Потім найбільші щасливці отримали шанс перебратися до нових житлових будинків — сталінок. Головними рисами, що їх вирізняли, були (і лишаються досі) високі стелі, потужні стіни та досить просторі кімнати. Що ж до екстер'єру, то архітектори не шкодували арок і напівколон, карнизів і балюстрад. Сталінський ампір (неокласицизм) став таким собі «перехідним варіантом» між багатими на декор старовинними будинками і позбавленими індивідуальності хрущовками.

Фото: prostir-agency.com.ua

Перші типові післявоєнні п’ятиповерхівки в Києві спорудили на Першомайському масиві, що в районі теперішньої Чоколівки і Караваєвих дач. Проте сталінками називають і будинки більш раннього періоду — ті, що споруджувалися з 1933 року, коли було взято курс на «рішуче покращення всієї житлової і комунальної справи в СРСР». З приходом до влади Хрущова і зміною курсу в бік здешевлення будівництва за рахунок масової забудови «без надмірностей», до 1961 року споруджувати сталінки припинили.

Сталінки: хто є хто

Отже, сталінки — це загальна назва для будинків, що були споруджені в певний проміжок часу. Їхнє оформлення і наповнення — від способу зовнішнього оздоблення стін і кількості поверхів до облаштування інженерних мереж — може бути найрізноманітнішим. Найбільш надійні, великогабаритні та довговічні — номенклатурні сталінки, що призначалися для еліти. Зазвичай їх розташовували в центральних районах, тому навіть через десятиліття така нерухомість коштує недешево. Кімнати в цих квартирах окремі, площею від 15 до 25 і навіть 30 м2. Те ж саме стосується кухонь і санвузлів — площі цілком вистачає.

Варіант простіший, «народний» — типові сталінки, до яких спочатку переселяли передовиків виробництва. Простору тут менше, проте площа навіть маленьких спалень перевищує 10 м2. Це більше, ніж кімнати в хрущовках. Архітектура «робочих» будинків теж скромніша, адже головний акцент робили на скороченні строків і зростанні обсягів будівництва. Ще одна важлива відмінність — строк експлуатації будинку. Запас міцності довоєнних сталінок складає більше 125 років, будинків післявоєнного періоду — 150 років. У номенклатурних будинків цей показник ще вищий — плюс 40 – 50 років до зазначених строків. Щоправда, варто пам'ятати, що цифри ці орієнтовні, адже багато залежить від умов «життя» будинку, якості його обслуговування і поточних ремонтів.

Фото: prostir-agency.com.ua

Типовий сталінський будинок — це будівля заввишки п’ять поверхів, виконана з червоної або силікатної цегли (рідше використовували шлакоблок). Зовнішні стіни з оздобленням чи «голі» — цегляна кладка. Їхня товщина досить суттєва — 2,5 цеглини, або 65 см. Горішні перекриття зазвичай виконані з дерева. Лоджії в будинках облаштовували рідко — перевага віддавалася балконам.

Однокімнатні сталінки зустрічаються не дуже часто: зазвичай це дво- чи трикімнатні квартири. Багатокімнатні варіанти теж бувають, але це більш рідкісний випадок. Кімнати можуть бути як окремими, так і суміжними. Мінімальна площа кімнат: спальні — від 9 – 10 м2, вітальні — від 16 м2, кухні — від 7 м2. Висота стель, на заздрість приосадкуватим хрущовкам, — у межах 3 м. Якщо підсумуємо квартирні «квадрати», отримаємо приблизно наступні показники за загальною площею:

  • Однокімнатні: від 32 до 50 м2.
  • Двокімнатні: від 44 до 70 м2.
  • Трикімнатні: від 57 до 85 м2.

Чим приваблюють сталінки: чому багато хто й зараз не проти мешкати в будинках 50 – 60-х років?

У не такі далекі 90-ті сталінки були чи не найпопулярнішим форматом житла, проте й зараз вони не поспішають втрачати позиції. Висока якість будівництва і просторі кімнати навіть за мірилом сучасних стандартів, добра тепло- і звукоізоляція — характерні риси сталінських будинків, що забезпечують їхню популярність у покупців. І відповідно, стабільно підігрівають ціни на квартири такого типу. Подібних будинків у Києві, до речі, майже 1800.

Захист від холоду і літньої спеки цегляним сталінкам забезпечують товсті та міцні зовнішні стіни, якими не можуть похвалитися панельні будинки пізніших часів. Внутрішня шумоізоляція теж на пристойному рівні. Триметрові стелі не лише дають доступ до додаткового повітря, а й відкривають можливості для дизайну. Щоправда, великий об'єм помешкань впливає на розмір платежів за опалення — теж у більший бік.

З мінусів, які доводиться терпіти мешканцям сталінок, також варто назвати старі комунікації — від сантехніки до електрики. І якщо в квартирі труби з електропроводкою можна замінити, то ремонт у зонах загального користування — питання більш дороге і складне для вирішення. Проте навіть незважаючи на поважний вік і пов'язані з ним мінуси, мешканці сталінок люблять свої будинки… Будинки з особливою атмосферою, що їх не кожен готовий проміняти на новий блискучий фасад, нехай і більш модний.

Придивляєшся до сталінок? Актуальні ціни на квартири шукай у нашому каталозі.